Тепер це називається Київський інститут інженерів водного транспорту ім. гетьмана Сагайдачного. В історичній будівлі з якорями перед входом на Подолі на вулиці Щекавицькій 3/9. Якщо йти від метро Контрактова площа, треба дійти до кінотеатру «Жовтень» і повернути ліворуч.
Річкову навігацію характеризує буддійський спокій. Навіть посадка на мілину не фіксується тут, як аварійна подія, якщо судно самостійно знялося з ґрунту впродовж 8 годин. Я працював на річці вже після моря, і справно фіксував усі випадки, у яких заполошні морські капітани вже стрілялися б з ракетниці, а дніпровські капітани спокійно казали:
– Всім спати, хлопці. Вранці побачимо, куди вискочили.

Тож не дивно, що до побудови на Дніпрі каскаду з шести водосховищ, річковики гостро потребували спеціального річкового училища, яке культивувало б отой навігаційний спокій, і яке я б назвав «буддійською мореходкою». І таке училище заснували 17 листопада 1912 року, в присутності начальника Краю генерал-ад’ютанта Трепова, київського віце-губернатора Кошкарова, міського голови Дьякова та інших високоповажних осіб. Першим начальником училища став Васильєв. Більше ніде, крім як в статті про відкриття річкового училища, цих високоповажних панів не згадують. З цього мораль – не пропускайте відкриття річкових училищ, залишитесь в історії.
А в нашому училищі (тобто інституті водного транспорту ім. Сагайдачного) якраз планується день відкритих дверей 22 лютого (субота) об 11 годині. Якщо все буде добре, звісно. Обіцяють влаштувати екскурсію для бажаючих по кабінетах і тренажерах в усіх корпусах інституту. Особливо вражає розпиляний навпіл дизель, на якому можна подивитися, як ходять поршні всередині циліндрів. Це ж якісь курсанти його пиляли болгарками. Не треба їх жаліти – мабуть якісь порушники дисципліни. Ще цікаво потрапити «на капітанський місток» – емулятор стернової рубки на судні, на якому майбутніх капітанів вчать не топити зустрічні пароплави в морі, а правильно з ними розходитися.
За немислимим збігом обставин, саме 22 лютого 2025, об 11 годині, в 110 авдиторії Інституту водного транспорту ім. Сагайдачного (якщо все буде добре) проводитиметься нагородження переможців 5-го сезону конкурсу української морської прози ім. Лисянського «Мателот».
Цього року темою конкурсу був «Український морський коридор», а девізом конкурсу «Ніколи не здавайся» (с) Олексій Вадатурський. На конкурс надійшло понад 80 робіт, з них журі у складі дієвих моряків та письменників-мариністів відібрало для публікації в «Морському збірнику» 26 оповідань. А саме (в алфавітному порядку):
| Назва | ПІБ |
| Дорога до моря | Вельможко Василь |
| Крізь чорну воду | Гавриш Богдан |
| Друге життя Ельборуса | Гринько Сергій |
| Крижана блакить | Івлєв Вадим |
| Сайрові сокоти | Калініченко Катерина, Леонова Галина |
| Акашка | Константинов Олег |
| Фрикадельки | Константинов Олег |
| ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИЙ ДЕНЬ БАБАКА | Константинов Олег |
| Шлях зерна | Кручик Ігор |
| Що це було. Мабуть НЛО | Мельник Марина |
| Капітан Щука | Міщанчук Ірина |
| Рубіж 511 | Огей Антон |
| Думки і спогади | Паламарчук Ігор |
| Деруни | Поліщук Всеволод, Кузьміна Поліна |
| За капітана | Радіонова Вікторія |
| Що ви знаєте про мертвих водолазів | Радутний Радій |
| Листопадова відпустка | Романенко Ірина |
| Болгарське танго | Сагайдак Олександр |
| Сон не в руку | Свищ Павло |
| Конан. 14 годин у морі | Симоненко Максим |
| Розповіді корабельного кочегара | Слонопас Володимир |
| Жалібна пісня чайки | Ткалич Тарас |
| Капітан Шиклі | Турченко Вячеслав |
| Досягти небокраю | Філіпенко Христина |
| Рай і пекло острова Норфолк | Чемерис Євгенія |
| Кораблі і судна з назвою «Україна» на борту | Чудновець Олександр |
Усі фіналісти отримають призи від компанії-зернотрейдера«Нібулон» (Миколаїв), нашого постійного спонсора, директор суднобудівного заводу якої Богдан Музика цьогоріч входить до нашого журі. Він же обере автора-переможця в категорії «Вибір Нібулона». Судноплавна компанія «Нібулон» славна тим, що відродила судноплавство по Дніпру, Дунаю та Південному Бугу, аж до того, що сама прочищала фарватери. І перевела експортний зерновий вантажопотік з автошляхів на річку та море. Її колишній власник Олексій Вадатурський, трагічно загиблий в Миколаєві в 2022 році від російської ракети, – один з творців українського аграрного дива.

Також цього року Морський апостолят Stella Maris (Одеса) подвоїв наш призовий фонд.
Stella Maris – благодійна католицька організація, що понад 100 років допомагає людям моря та їх сімʼям, забезпечуючи практичну, психологічну та духовну підтримку. Їхня робота спрямована на покращення умов життя та праці для тих, хто проводить більшу частину свого життя у відкритому морі. В Україні вони активно підтримують моряків, відвідуючи судна, доставляючи необхідні речі та надаючи допомогу їхнім родинам. У складні часи війни їхня місія залишається незмінною – бути поруч, коли це найбільше потрібно.
Євген Барсуков – Програмний Директор Stella Maris, експерт з бізнес-розвитку та громадської діяльності. Він має досвід у морській галузі, бізнес-менеджменті, а також організації міжнародних подій. Як засновник і директор ГС “BigU“, активно сприяє розвитку малого та середнього бізнесу, організовуючи конференції, консультації та освітні курси. Євген також залучає українські компанії до міжнародних заходів, включаючи EarthX та конференції у Вашингтоні, сприяючи зміцненню партнерських відносин через інновації та реформи.
Олександр Смеречинський – Національний Директор Stella Maris, активно займається створенням мережі опіки над українськими моряками в портах. Військово-морський капелан Української Греко-Католицької Церкви, який з 1998 року служить в Одесі, працюючи з торговими моряками та особовим складом Військово-морської бази «Південь». Його шлях до священства розпочався після навчання в семінарії в Івано-Франківську, що, за його словами, було вимолене покійною бабусею. З початком повномасштабної війни його обов’язки як капелана значно розширилися, включаючи підтримку військовослужбовців та їхніх родин у складних умовах.

До інформаційних спонсорів цього року приєдналося Українське географічне товариство – всеукраїнська наукова громадська організація, яка веде свою історію з 1873 року і нині об’єднує вчених, викладачів, географів і не лише – усіх, хто усвідомлює особливу суспільну значущість географії, її роль в утвердженні української державності, ідентичності нашого Народу, забезпеченні високого рівня освіченості нашого суспільства, активно займається просвітницькою діяльністю, представляє Україну у Міжнародному географічному союзу – міжнародній неурядовій організації з 100-літньою історією. Товариство незмінно підтримує відповідні наукові, культурні, творчі проекти, особливо молодь.
В’ячеслав Олещенко – віце-президент, виконуючий обов’язки Президента Українського географічного товариства, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, кандидат географічних наук, доцент, заслужений юрист України, Працює нині в Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України, у відділі проблем, аграрного, земельного, екологічного та космічного права, очолює Науково-дослідний центр енергетичного, ядерного та природоресурсного права. І. Зараз його діяльність значною мірою зосереджена на забезпеченні створення належних умов для розвитку географічної науки, освіти та просвіти, активізації діяльності Товариства, на правових аспектах подолання наслідків російської збройної агресії та повоєнного відновлення України, адаптації до кліматичних змін, на численних інших проблемах.

Отож 22 лютого об 11 годині чекаємо в Інституті водного транспорту, в 110 авдиторії. Там будуть оголошені переможці конкурсу й володарі грошових премій, виступлять члени журі й меценати, ми спробуємо охарактеризувати, куди рухається українська морська проза в цьому році. Якщо все буде добре.
А викладачі Інституту проведуть екскурсію навчальними лабораторіями та тренажерами. Приходьте всі, кому цікаве море. Відеозапис буде. З радістю чекатимемо на події всіх фіналістів. Якщо хтось буде відсутній – нічого страшного, передамо призи Новою поштою. Саме для цього ми її запитували при реєстрації учасників. Закордонним учасникам передамо гінцями.






Залишити відповідь на Victor K. Gubarev Скасувати відповідь