Володимир Глухоманюк, архітектор, художник-мариніст.

Наприкінці 2024 року Антон запропонував написати про свою творчість, свої почуття, себе… Прохання було пов’язане з моїм тодішнім перебуванням в арт резиденції в Хорватії. Я був радий пропозиції. Пройшов рік, час все гармонізував, наче систематизував все до чого я був дотичним, які етапи подолав, які напрямки майбутнього візуалізував. І вже сьогодні радий поділитися враженнями свого року творчого життя, але стисло.

Тож, восени я отримав запрошення як мариніст, який працює в реалістичній манері, від Товариства української культури в Далмації ЦВІТ, Хорватія (Udruga za ukrajinsku kulturu u Dalmaciji CVIT), та галереї сучасного українського мистецтва.

Моїм воркшопом на період підготовки колекції була коноба – зала столової марини Фрапа в місті Рогозниця. Місткість марини біля 500 яхт та суден. Все надихало на творчість: комфортне, велике із зовнішнім склінням приміщення, широкими пірсами з пришвартованим малим флотом дивовижних форм, а ще неймовірним дизайном та архітектурою суден.

Моє натхнення не обмежувалось Рогозницькою локацією – мене  тягнуло всюди… Місцеві Балканські доки з історичним досвідом суднобудування, місцевість з великою кількістю великих та малих марин завжди «приховує» традиційні рибацькі човни з дерев’яними та металевими корпусами, переважно тих, що досі служать людям, або знаходяться на суходолі в очікування робіт з відновлення, «одужання».

За домовленістю на протязі 6 місяців я підготував персональну колекцію олійного живопису, основою сюжетів якої стали сцени марин, а головними героями їх мешканці: катери, яхти, рибацькі човни…

Час довжиною в пів року швидко сплинув. Результатом творчої діяльності стало відкриття в середині квітня 2025 року в готелі Radisson Blu 5* міста Спліт моєї персональної виставки на якій в основному і була представлена нова колекція «свіженького» живопису. Полотна розмірами від 80х100 до 120х240 см. дивували відвідувачів вже забутою, як для сучасного мистецтва технікою олійного живопису мастихіном в імпресіоністичному стилі. Виставка працювала увесь літній сезон до кінця вересня.

Пів року часу та кропіткої роботи над собою та із собою, спілкування підтримка дружини, яка була поруч, досвід спілкування з галеристами, кураторами, місцевими фахівцями від мистецтва сформували мою чітку думку про особистий розвиток в мистецтві. Тож з першими літніми днями червня я взяв курс на підготовку нової, більш потужної за намірами та виконанням колекції живопису. Моєю ціллю став міжнародний мистецький салон ART3F Монако 2025, 19 – 21 вересня 2025 року.

Моєю метою стало бажання самостійно представляти себе на професійному авторитетному заході. Минулий досвід дозволив перейти на новий рівень техніки, а ідея участі надихнула на нову сюжетну лінію та експериментальний живопис в стилі абстрактного імпресіонізму. Сюжети картин різні, від ностальгічних пейзажів до персоніфікованих зображень кораблів. Так одна з картин була написана в стриманій кольоровій майже чорно-білій гаммі, полотно RESILIENCE. Ідея народилась після публікації на ФБ сторінці «Судомоделізм України» світлин із зображенням мінного тральщика ВМС Британії у доках. Один з кораблів – M1069 HOMBURG, інший – його родич. Картина про силу без агресії, про спокійну велич, коли сила не потребує доказів.

Фахівці високо оцінили мої професійні досягнення. Після Монако, де я затримався по справах, ще на місяць, я повернувся в Іспанію. Чому «повернувся» – тому, що саме ця країна в 2019 році надихнула мене та відкрила другий, не менш потужній канал творчості, ніж архітектурний – художній!

Навряд чи хто дізнається, чому комусь подобаються кораблі, комусь літаки, а іншим паротяги, авто, тощо?.. Що надихає людей обирати різні професії, або дозвілля, що надихає ставати: письменниками, художниками, моделістами, судно будівельниками, інженерами та архітекторами кораблів, але з таким тремтливим прикметником – морський?! А можливо це наслідки реаркарнаційних процесів?