Коли моряки-дунайці згадують про судна типу “Росток” і загиблих двох із цієї серії, то обов’язково хтось із них скаже: їм же п’ятий трюм відрізали, і додасть – кормовий, тому й проблеми у них із остійністю все життя. Коли починаєш говорити, що п’ятий трюм і остійність речі не пов’язані – довжина судна прямо на остійність не впливає, і тому, чи відріжуть йому трюм або додадуть воно не перевернеться і не потоне, то ясна річ, що не вірять, навіть знаючі та авторитетні люди. Морські байки, міфи та легенди дуже живучі – тому що прості та невигадливі. У них легко вірять і ще легше запам’ятовують та передають змінникам.

Легенда з кормовим відрізаним трюмом – із тієї ж серії: відрізали, тому й проблеми із остійністю. У голові легко все зв’язалося – причина з наслідками. А відрізали тому – продовжують вони, – що вояки так наказали, воякам треба було гармату поставити на кормі у басейні і п’ятий трюм їм заважав. Радянські торгові моряки були дуже налякані радянськими ж військовими моряками, тому все що безглузде чи погане вони бачили на судні – відповідь зазвичай була одна – вояки так наказали зробити. Причому байка про зниклий п’ятий трюм циркулювала тільки в Дунайському пароплавстві, в Азовському – ні. Там ці судна взагалі називали бухенвальдами, пов’язуючи всі їхні проблеми чомусь не з трюмом, а з тим, що через загальну складність машинерії – на них посилали механіків, які завинили. У СДП з машинерією ростоків у механіків проблем не було, але відсутність п’ятого трюму завдавала незручності штурманам. У списках байок північних пароплавств теж не значиться. Хто ж пустив цю історію про відрізаний п’ятий трюм і чому вона так міцно залягла у свідомості саме у Дунайському басейні? Бо я чув її навіть в інспекції регістру. І чому у цьому винні саме вояки?

Так вийшло, що Міністерство морського флоту у розвиток малих і середніх пароплавств дав завдання проектування суховантажів вантажопідйомністю 5 тис. тон. Але за техзавданням, ці судна мали перевозити важковаги – військову техніку в трюмах і на кришках, а також боєприпаси, і крім того, проходити каналом Прорва і заходити в гирлові річкові порти. У Європі морські перевезення важковагів на палубах суден на той час дуже сильно підім’яли під себе саме німці, тому й звернулися до «своєї» фірми «Нептун». Завод «Нептун» у Ростоку мав дуже багату історію співпраці із Радсоюзом, на ньому будувалося дуже багато радянського флоту. Якщо простежити генезу будівництва суден заводом «Нептун» у НДР, то можна побачити, що проекти серій суден не були чимось окремим. Вони еволюціонували: кожна нова серія наслідувала технічні рішення приблизно 60% старої та 30-40% додавали нового залежно від технічного завдання. Жодне судно ніколи не проектується з нуля, завжди є попередній теплохід – прототип чи навіть кілька. Так і сталося, німці знайшли близький відповідний прототип і навіть два – тип XD (з головним судном Rostok) та Тип І (головне – Karl Marx). З них обох, головним чином Карла Маркса, зліпили дві нові серії «Нептун» і «Меркатор».

Обидві серії в СРСР здобули погану славу, бо перше судно класу «Нептун» було «Росток», а перше судно класу «Меркатор» було «Варнемюнде». Судна обох серій мали не надто комфортні морські якості, до яких наші моряки до цього не звикли. Це виявилося спадщиною їхнього спільного прабатька «Карла Маркса», про якого самі німці писали, що «Баластну воду довелося закачувати в паливні цистерни, щоб компенсувати недостатню стійкість» та багато чого неприємного з енергетики. У результаті німці відмовилися будувати далі судна типу Карл Маркс, але на момент проектування наших Ростоков і Варнемюнде по прототипу Маркса про це ще не знали і природно більшість конструктивних рішень залишилися такими ж, що в результаті призвело в експлуатації до трагічних наслідків, особливо на «Варнемюнде».

На Ростоках ситуація погіршилася тим, що вояки внесли в техзавдання вимоги про перевезення важкої військової техніки. А чим її вантажити? Крани на той момент були ще слабенькими – значить стрілами, причому носова стріла була ще більш важковаговою для навантаження танків у перший трюм. Природно з’явилися й важкі масивні вантажні колони, які були опорами цих стріл. Якщо везеться техніка та боєприпаси – то приміщення потрібно дуже вентилювати, причому під час хІмічної атаки – звідси потужна система вентиляції з рециркуляцією. Боєприпаси, що горять, у першому трюмі треба чимось гасити – звідси і система парогасіння в трюмі. Все це потрібно охороняти на переході, тож гармати в басейні.

А куди подівся п’ятий кормовий трюм, навіщо його відрізали? А п’ятого кормового трюму і не було в проекті відпочатку, оскільки вся замовлена в техзавданні вантажопідйомність ростоків реалізовувалась чотирма трюмами перед надбудовою. Надбудова – це була особлива гордість цих суден. 70-ті роки взагалі було часом розквіту різних морських профспілок, конвенцій з прав моряків і т.д., тому житлові умови для моряків намагалися усіляко покращувати, і загалом це правильно. Нині теж так намагаються робити. Але в ті роки екіпажі навіть малих морських суден були не 15-25, як зараз, а 30-50 осіб. Тому прагнучи всіх забезпечити хорошими умовами в рейсі, надбудова ростоків виявилася величезною доміною – дуже високою та головне, важкою.

У результаті на ростоках виявилося багато зайвого заліза, за відносно малих його габаритів, яке у звичайній експлуатації судна дуже заважає. Вантажні стріли і колони разом із надбудовою підняли загальний центр ваги судна, в результаті запас метацентричної висоти був не таким великим, як на Кишинівах, наприклад. Вузькість корпусу і мала осадка при таких центрах дали валкість судну. Вентшахти не завжди герметизувалися належним чином і це призводило до потрапляння води всередину і зменшувало і так малий запас метацентричної висоти. Найменше переміщення вантажу або проблеми в міждонці з рідинами відразу давало небезпечний крен. Це й загубило Речицю, Росток та Рязань. Загалом, це були судна для строгих капітанів і прискіпливих (душних – як би зараз сказали) старпомів. Хто був таким – працювали на таких судах довго та щасливо і досі мають про них чудові спогади. Хто не був – ходив переборками при зміщенні вантажу або потрапляв до раю як безневинно вбитий.

Звідки ж є пішла легенда про відрізаний п’ятий трюм? А пішла вона від попереднього прототипу німецького Rostoka, який «як належить» був із п’ятим кормовим трюмом. Наші начальницькі фахівці та офіційні спостерігачі за будівництвом на верфі дивилися рекламні проспекти та техдокументацію попереднього німецького Ростока, і навіть бачили його на верфі під час ремонту, а потім коли побачили вже інший радянський Росток запитали: а навіщо йому відрізали кормовий трюм? Так і пішло в народ спочатку, а вже після Речиці всі причини і наслідки остаточно зв’язалися.))

До речі, серія суден типу «Росток» у НДР мала подальше успішне продовження. Німці прибрали всю дурню, яку навернули наші мілітаристи, врахували недоліки і побудували аж чотири наступні модифікації (все без кормових трюмів), у тому числі на експорт.