В цій книжці кілька разів згадується феномен календарної зацикленості наших думок. Лише фейсбук зробив його помітним – пишеш, начебто, що спадає на думку, потім гортаєш на попередні роки, і виявляється, що саме це ти думав і рік тому, і два роки тому, і ще раніше – думки йдуть по колу в календарному циклі й геть не оригінальні. Тільки до появи фейсбуку в нас не було шансів це помітити.
«Щосуботи» починається й закінчується з критики історичної книжки Сергія Громенка. Просто, за той час, що вона писалася, Громенко видав наступну книжку. Цілком на підтвердження зацикленості наших тем. Так само двічі потрапили в текст дописи про Смілу – ну бо такий опалювальний сезон.
«Щосуботи» – це побічний проект «Дайджестів Санченка», який я вів з 24 лютого 2022 року за гроші читачів. Хочеш – плати, не хочеш – ну штош. Багато хто таки платив, це було більше, ніж гонорари в журналах. У якийсь момент я зрозумів, що мусять бути дні для спочинку від новин, і заповнив їх колонками «на злобу дня». «Дайджести» я припинив складати влітку 2024, видавши 2022 рік окремою книжкою у видавництві «Ніка-Центр». А колонки продовжив писати далі, бо звик. І ось їх набралося на календарний цикл. Від Покрови до Покрови.
Я колись писав колонки в обох українських глянсових щотижневиках. В «Тижні» писав також книжкові огляди. «Країна» зараз знову виходить на папері і в цій книжці є кілька «бонусних» колонок з цього видання, дякую їм за дозвіл на публікацію ще й у книжці. Вирішив, що можна продовжувати цей жанр в соцмережах і писати його за гонорар, як колись. Крім власне колонок з якимись календарними чи несвоєчасними думками я спробував також оглядати історичні книжки, що виходили друком в Україні в останні роки. Ну бо виходило їх багато і попит на них тільки зростає. Люди зацікавилися власною історією. Оцінював я книжки не за нахабністю теорій, які вони відстоювали чи спростовували, а за придатністю для читання і оригінальністю втілення – як «прочотні» книжки. Щоб додати собі ґрунтовності, почав з першого українського історичного автора взагалі – з Миколи Аркаса, який видав свою «Історію України-Русі» 1908 року. І багато часу витратив на те, щоб розібратися, з якого саме. Бо Микол Аркасів у Миколаєві виявилося аж чотири (!) Мені навіть довелося для цього кілька разів з’їздити в Миколаїв, рахувати Аркасів. Звісно, було б непогано оглянути також «гранднаратив» Грушевського, бо українського історика характеризує саме ставлення до нього. Але це вже іншим разом, проект триває.
Станом на сьогодні я встиг оглянути історичні книжки Братів Капранових, Олександра Палія, Діда Свирида, Олександра Зінченка, Інни Ковалишеної, Сергія Плохія, Ореста Субтельного, Оксани Карп’юк, Сергія Громенка, Миколи Аркаса, Юрія Шаповала, Едуарда Андрющенка, Стівена Фрая. Здається, всіх згадав. А ні, то вибачте.
Також сюди потрапили огляди «морських» книжок, які також можна було б віднести до історичних, але вони заслужили й на окремий жанр: Віктора Губарева, Ігоря Смагіна, Олександра Морозова, Євгенії Чемерис, Антона Санченка, Максима Паламарчука, Дена Сіммонса (переклад). Нарешті я зможу заперечувати, коли мене звично намагатимуться представити «єдиним українським мариністом». Ні, вже утворилася «могутня купка» українських мариністів. І це найкраще відкриття останніх часів.
Ну і доповнюють все колонки присвячені резонансним темам, а інакше кажучи «срачам» фейсбуку. Показово, що кількість перечитаних історичних книжок, здається, перейшла в якусь якість – я весь час намагався поглянути на предмет срачів в історичному аспекті й сміливо абстрагував реальні проблеми країни під час війни. Іноді здається, що занадто сміливо. Однак я не люблю порад «не узагальнюйте», які люблять роздавати пані строгого виховання, бо це нічого нам не дає. Узагальнення – моя робота. Я письменник.
Оголошую передплату на книжку Антона Санченка «Щосуботи», 400 сторінок, десь 700 тисяч знаків, обкладинка тверда красива, ілюстрації Уляни Мельникової. Отож, треба:
1) Сплатити на картку ФОП Санченко 555 грн. (тобто вам це не зарахується до обмежень Нацбанку на перекази з карти на карту, бо це ФОП, з рахунком). Номер картки за лінком в кінці допису.
2) Надіслати підтвердження про оплату на мило master@matelot.com.ua
3) У формі за лінком заповнити адресу Нової пошти й кому підписати.
Ціна може здатися зависокою, але це реалії друку малими накладами. Хочеться зробити життєздатною ще й таку схему.
Замовляйте, першим 50 покупцям доставка безкоштовна.
МАТЕЛОТ 
Залишити коментар